Протидія булінгу

КІБЕРБУЛІНГ ТА ЧАТ-БОТ "КІБЕРПЕС"

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через: 

• поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах;
• повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот "Кіберпес". У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу. 

Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті "Кіберпес" можна знайти інформацію про те:

• що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
• як визначити контент, що містить кібербулінг;
• що робити, якщо вас кібербулять;
• як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
• як попередити кібербулінг;
• як не бути кібербулером.

Процедура подання учасниками освітнього процесу заяви

про випадки булінгу (цькування) в школі.

Якщо Ви або учень (учениця) школи стали жертвою булінгу (цькування) чи були свідками такого діяння або отримали достовірну інформацію про нього, то необхідно обов’язково повідомити про це директора,  подавши заяву.

Зразок заяви

Заява

         Прошу провести розслідування за фактами випадків булінгу (цькування)

____________________________.

(прізвище, ім’я постраждалого)

Далі в заяві необхідно вказати особу або осіб, яківчинили цькування та описати  діяння, які полягають  у психологічному, фізичному чи іншому насильстві над особою і носять системний характер.

_________________                                                   _______________

             (дата)                                                                      (підпис)

         Термін розгляду заяви  до 30 днів.

Процедура розгляду заяви:

         1. Після отримання заяви директор видає розпорядження про  проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.

         2.Для прийняття рішення за результатами розслідування директор наказом створює комісію з розгляду  випадків булінгу  та скликає її засідання. До складу комісії можуть входити педагоги, батьки учнів причетних до булінгу та інші зацікавлені особи.

         3. Якщо комісія визнала, що мало місце цькування, а не одноразовий  конфлікт чи сварка, то директор школи обов’язково робить повідомлення до уповноваженого підрозділу органів національної поліції та Службу у справах дітей Луцької міської ради (якщо булінг стосується неповнолітніх).

         4.Якщо комісія не кваліфікує діяння як цькування, а  постраждалий не згодний з цим, то він може звернутись із заявою до органів Національної поліції.  Таке право має і директор в разі незгоди із рішенням комісії.

         5. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з підписами всіх членів комісії.

Порядок реагування  на доведені випадки    булінгу (цькування)

та відповідальність осіб причетних до нього

1. Про доведені випадки булінгу згідно рішення комісії директор обов’язково повідомляє органи Національної поліції України та Службу у справах дітей Луцької міської ради (якщо булінг стосується неповнолітніх).

2.Доведений випадок булінгу тягне штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн) або громадські роботи від 20 до 40 годин – якщо цькували вперше. І від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин, якщо дії вчинили повторно або знущалась група осіб.Якщо ці дії вчиняли малолітні або неповнолітні від 14 до 16 років, штраф заплатять батьки або особи, які їх замінюють (50-100 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи на від 20 до 40 годин).

3. Якщо керівник освітнього закладу не повідомить про цькування уповноваженим підрозділам органів Нацполіції – його оштрафують на 50-100 неоподатковуваних мінімумів або відправлять на виправні роботи до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

4. Особам, які постраждали від булінгу, стали його свідками, вчинили його, шкільні практичні психологи та соціальний педагог надають соціальну  та психолого-педагогічну допомогу у формі  консультацій, бесід, тренінгів.

Дирекція

 Алгоритм дій при виявленні булінгу

Повідомлення про булінг.Про те, що у школі відбулося (чи відбувається) цькування може знати чимало осіб, а саме: учні, батьки, вчителі та працівники навчального закладу.

Усі вони, а також безпосередні жертви булінгу, повинні повідомити про це керівника навчального закладу. Батьки школярів можуть подати йому заяву про булінг щодо будь-якого члена шкільного колективу, навівши обґрунтовані докази. У той же час вони мають допомагати керівництву школи під час розслідування, а також виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків цькування.

Працівники школи та педагоги, які стали свідками булінгу, зобов’язані розказати про це керівнику навчального закладу чи подати йому письмову заяву. Це необхідно робити навіть тоді, коли жертва цькування сама не повідомляла їх про це. Крім того, педагоги зобов’язані вживати невідкладних заходів для припинення будь-яких проявів булінгу.

Розслідування фактів керівником навчального закладу. Отримавши інформацію чи заяву про булінг, керівник навчального закладу має розглянути її та з’ясувати всі обставини. Якщо факт цькування підтвердився, він повинен скликати спеціальну комісію, яка розглядатиме результати розслідування та встановлюватиме факт булінгу. Якщо керівник не відреагує на звернення про цькування, потрібно звернутися до засновника закладу освіти.

Якщо звернення було аргументованим, а керівник не відреагував, то він понесе визначену законом адміністративну відповідальність. Також керівник закладу освіти відповідає за надання соціальних, психологічних та педагогічних послуг особам, які вчиняли цькування, стали його жертвами чи свідками.

Створення комісії з розгляду випадків булінгу.До її складу можуть входити вчителі, батьки, соціальний педагог та психолог, батьки ймовірних жертви цькування та булера, дирекція школи тощо. Комісія має детально розглянути наявні факти та визначитись: це був булінг чи одноразовий конфлікт. Якщо булінг буде доведено, керівник навчального закладу повинен звернутися з відповідним повідомленням до уповноважених органів Національної поліції України та Служби у справах дітей.

Якщо ж комісія вирішила, що факту цькування не було, заявники можуть не погодитися з цим рішенням та повідомити уповноважені органи самостійно (маючи обґрунтовані докази).

Звернення до уповноважених органів.Саме до них має звернутися керівник, засновник навчального закладу чи самі заявники (про що писалося вище) для фактичного розгляду випадку цькування. Представники правоохоронних органів мають провести фахове розслідування цієї справи та скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Розгляд справи у суді.Лише суд може прийняти рішення про стягнення штрафу з булера, його батьків чи осіб, які їх замінюють.

Діяльність освітнього омбудсмена. Саме він має розглядати заяви про випадки булінгу у школі, забезпечувати рівноправність та своєчасність реагування на них. Особливо це стосується ситуацій, коли цькування здійснюється вчителями, педагогічними колективами, керівниками та засновниками навчальних закладів. Також освітній омбудсмен має контролювати якість надання соціальної, педагогічної та психологічної допомоги, яка надається жертвам, свідкам та ініціаторам цькування.

 Закон також передбачає низку штрафів за цькування.

Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.

Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим — від 100 до 200 мінімумів (1700 – 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

Корисна інформація для тих, хто страждає від булінгу

 Дитина, яка стала жертвою чи свідком цькування, може розказати про це батькам (особам, які їх замінюють), педагогам, шкільному психологу та директору школи. Учитель чи інший працівник навчального закладу, який постраждав від цькування, також може звернутися до колег, керівника навчального закладу, освітнього омбудсмена та уповноважених органів. Крім того, всі особи, які стали жертвами чи свідками булінгу, можуть звернутися:

на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» ( за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефону, 116 111 – для мобільного);

до Центру соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; 

до Національної поліції України (за номером 102);

на гарячу лінію Центру надання безоплатної правової допомоги (за номером 0 800 213 103 – цілодобово та безкоштовно в межах України).

          АЛГОРИТМ ДІЙ У ВИПАДКУ  ПРОЯВ УБУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ!

1. Найперше з булінгом треба боротися через його попередження, але ті, хто здійснюють цькування, мають розуміти, що за цим слідує покарання»,
2. Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору.
3. Дитина може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей, до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді, до Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги.
4. Якщо свідком булінгу став педагог або інший працівник навчального закладу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.
5. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу.
6. Директор навчального закладу має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу.
7. Надалі директор має скликати засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслити подальші дії.
8. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші зацікавлені особи.

У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.

ЩО ВАРТО ЗНАТИ І РОБИТИ БАТЬКАМ, ЧИЇ ДІТИ СТАЛИ ЖЕРТВАМИ БУЛІНГУ?

• Відмовитись від двох крайнощів: стратегії «вирішити все і відразу» – коли батьки йдуть розбиратись з дітьми чи вчителями, і в процесі застосування образ чи фізичного насилля з жертв перетворюють у кривдників. Друга крайність – це ж діти, самі розберуться. Комплекс жертви формується на все життя і дитина може стати патологічною жертвою і у виші, і в робочих колективах.
• Вислухати дитину і заспокоїти її. Дитина має зрозуміти, що проблема вирішиться. І що її вини у цькуванні немає.
• Обговорити проблему з третіми особами (іншими батьками, вчителями) – без претензій та відстоювання своєї точки зору. Дитина може гіперболізувати або перекручувати ситуацію. І насправді в проблемі вона не жертва, а кривдник.
• Звернутись до вчителя, обговорити та стимулювати його провести відповідні виховні години з дітьми.
• Написати заяву на директора, який має збирати  відповідну комісію, яка розглядатиме проблему, і сформує звернення до поліції.
• Не боятись звертатись до психолога. Часто проблема дитини лежить у стосунках у сім’ї. Вона може калькувати чиюсь роль, особливо, якщо дитина давно є жертвою у своїй групі.
• Незалежно від дій, що будуть застосуванні у навчальному закладі, сприяти підвищенню самооцінки дитини, у тому числі й через створення для неї додаткових соціальних середовищ (інші групи спілкування – наприклад, якісь секції чи гуртки).

ПОРАДИ “ЯК СПРАВИТИСЯ З БУЛІНГОМ”

• Зберігай спокій і обійди ситуацію
• Розкажи дорослому якому ти довіряєш, про те, що трапилося, або повідом про це анонімно
• Поговори про це із своїми братами чи сестрами, або з друзями, щоб тобі не здавалося,що ти одинокий
• Зателефонуй на  «гарячу лінію»  0 800 500 225 безкоштовно зі стаціонарних та772  мобільних телефонів у  межах України

Доповідь на педагогічній раді Юря Л.Г

Створення безпечного освітнього середовища. Дії  у ситуації булінгу

В основі виховного процесу школи лежить система виховних відносин, що забезпечує взаємодію педагогів, батьків та учнів згідно з суспільно заданими цілями виховання – розквіт духовної сутності людини, яка має стати висококваліфікованим спеціалістом, займати чіткі національні, загальногосподарські позиції, бути активною у громадському житті, відповідальною за моральне становлення себе як особистості. Реалізуючи концепцію освіти, як процес розвитку творчої особистості, педагогічний колектив постійно веде пошук нових педагогічних технологій, що сприяють формуванню середовища, яке розвиває, навчає та виховує та головне є безпечним для всіх учасників цього середовища.

Сьогодні ми приділятиме увагу саме цієї стороні освітньому середовищі – безпека. Одним з головних факторів безпеки є булінг. Булінг– це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». 

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група. 

44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе. 

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
• задирство;
• фізичні і психічні приниження;
• різного виду знущання;
• бойкот та ігнорування;
• псування особистих речей та ін.

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

 Ті, хто піддаються булінгу:

• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
• відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
• втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
• частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.

19 січня 2019 року, в Україні набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу».

Законом внесено зміни до Закону України «Про освіту» введено визначення терміну «булінг (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

 Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цей Кодекс доповнено новою статтею 173⁴, якою встановлено відповідальність за булінг, а також приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником, або засновником закладу освіти.

Законом визначено механізми протидії цьому явищу, серед яких: покладання на засновника закладу освіти здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу; на керівника закладу освіти - затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, інших осіб та видання рішення про проведення розслідування.

Законом також передбачено зобов’язання закладів освіти забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, тощо.

Законом внесено зміни до статті 73 Закону України «Про освіту», якими Освітньому омбудсмену надається право: здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних працівників, керівництва та засновника закладу освіти; отримувати інформацію від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки щодо загального числа випадків булінгу у закладах освіти за визначений період.

Законом також внесено відповідні зміни до законів «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту».

Закон передбачає чіткі алгоритми дій у випадку цькувань. Спробуємо описати дії всіх учасників освітнього процесу у разі булінгу в школі.

       У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям, підкреслюю всьому педагогічному составу. Всі вчителі повинні добре знати, чи є в класі діти, з якими однолітки не хочуть спілкуватися і ігнорують. Кожному вчителю-предметнику, якщо він ще не спілкувався з класним керівником,  варто за допомогою метода «розстановки сил» (написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою, піти в похід і т.і. і кого вона вважає своїм найкращим другом) проаналізувати, кого з дітей «забули», не згадали зовсім, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.

       Оскільки причина булінгу – у вихованні нетолерантності, тому завдання школи  — сформувати толерантне ставлення до дітей - «вигнанців». І тому так важливо говорити на класних годинах не про толерантність до якихось гіпотетичних людей, а до своїх однокласників і однолітків.

      Просто нагримати на того, хто цькує, і сказати, що "так більше не можна", може посилити булінг замість того, щоб його зупинити.

• Агресор часто поводиться так, бо намагається підвищити свій авторитет.
• А переслідування з боку дорослих може укріпити цей авторитет і дозволити йому сказати:

"Я настільки могутній, що навіть дорослі звертають на мене увагу".

• Агресор часто шукає підтримки. Її першими надають ті, хто почуваються невпевнено, і хто так намагається уникнути агресії. Тобто краще я буду нападати, ніж нападуть на мене.

        А всі інші члени колективу мовчать. Вони теж є частиною булінгу. Мовчать з різних мотивів: бояться, бо їм, так би мовити, байдуже, бо їх це не стосується. Причин маса.

Але неправильна ситуація в колективі стосується кожного.

Якими методами може вчитель негайно зупинити агресію учня?

           І Метод переформулювання

        Якщо в учня стався раптовий спалах агресії (наприклад, від кидає в однокласників чи вчителя різні предмети, штовхається, кричить), треба якнайшвидше ізолювати дитину від публіки. Бо саме публікою виступає клас у цей момент

        Вчитель має спокійним упевненим рухом взяти дитину, що агресує, за руку і провести до іншої кімнати, де можна залишитися сам на сам. Річ у тім, що часто діти демонструють таку поведінку «на куражі», коли отримують задоволення від того, що інші спостерігають за їхнім «виступом».

      Спробуйте відволікти школяра спокійними простими запитаннями. Підбирайте їх залежно від віку дитини. Наприклад: «Тобі не холодно? Ти весь тремтиш», «Що тобі потрібно для того, щоб заспокоїтися? Хочеш води?», «Бачиш, що то за пташка за вікном полетіла?» Лише після того, як дитина заспокоїться, слід попросити: «Розкажи мені про причини, через які ти так поводишся».

     У такі моменти дієвим може стати метод переформулювання. Тобто ви повертаєте учню інформацію, яку він сказав у негативному ключі, так, щоб вона стала нейтральною.    Наприклад, школяр каже: «Вони всі мене задовбали!» А вчитель відповідає: «Ти справді відчуваєш таке сильне невдоволення від їхньої надокучливості?» Тобто слід прибрати конфліктогенний компонент з речення, однак залишити його суть. Тоді дитина перейде до конструктиву, напруга спаде, — так влаштований людський мозок.

Також треба уникати оціночних суджень, натомість ставити більше відкритих запитань. Доречними будуть такі: «Що відбулося перед тим, як ти вирішив так вчинити? Про що ти думав, коли з’явилося бажання заподіяти шкоду іншим?»

Це дасть змогу дитині розкрити ситуацію так, як вона сама її проектує власною поведінкою. Адже агресія — це спосіб прокричати про ту чи іншу проблему. Завершити розмову варто так: «Як те, що відбулося, відбилося на тобі? Як думаєш, що буде далі?»

ІІ З’ясуйте позицію агресора

       У кожної дитини є позиція, тобто те, що вона демонструє своєю поведінкою. А також інтерес із цього питання, який діти часто намагаються замаскувати. Наприклад, жбурляння папірців у вчителя чи однокласника — це висловлення позиції. А який інтерес ховається за нею — може пояснити лише сам агресор. Тому варто запитати: «Що ти хочеш сказати, коли так робиш? Про що твоя дія? Що ти демонструєш? Навіщо ти тут — отримувати знання чи проводити час?»

     Застосовуйте метод відкритих запитань, щоб школярі почали озвучувати свої потреби. Тоді вчитель має висловити у відповідь свої, щоб побачити, де вони пересікаються. Однак завершувати необхідно категорично: «Треба, щоб це припинилося просто зараз».

ІІІ Застосовуйте принцип ненасильницького спілкування

        Не слід застосовувати агресію у відповідь на агресію. Висловлювання «Ти що собі думаєш? Як посмів?» вирішити конфлікт не допоможуть. Варто застосувати принцип ненасильницького спілкування.

          Приміром, ідеться про глузування якогось учня чи цілого класу з вчителя. Спокійно висловіть дітям свої почуття з цього приводу. Скажіть: «Коли ви смієтеся в мене за спиною, я засмучений. Я не можу виконувати свою роботу в ці моменти так, як мені хотілося б. Мені боляче від того, що ви проявляєте неповагу. Є пропозиції, як ми можемо вирішити цю проблему?»

Завершіть розмову відкритим прямим проханням: «Давайте закінчимо все це негайно». Це спосіб донести до людини інформацію так, щоб у неї з’явився внутрішній мотив вчинити, як хочете ви.

                         Як боротися з булінгом довготривало?

1.Перший крок припинення переслідування – підняти проблему і обговорити її- на уроці або класної годині.

       У вересні варто приділити більшу увагу заходам, які б сприяли об’єднанню дітей, пізнанню один одного, своєрідному знайомству заново. Адже за період літніх канікул з дітьми відбувається багато змін як на фізичному, так і на психологічному рівні. Всередині родин також можуть відбуватися зміни, і коли діти заново зустрічаються в школі, вони потребують більшої уваги до себе, поваги до змін, які відбулися, мають потребу в тому, щоб заново згуртуватися в один цілісний колектив.

2.За допомогою тренінгів, які потрібно проводити за чинною програмою предмета «Основи здоров’я» для учнів 1-9 можна успішно попереджати та протидіяти насильству і навчати навичкам ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

4 клас

Тренінг 4. Як відстояти себе. 

5клас

Тренінг 7. Спілкування з однолітками.                           

 6 клас

Тренінг 3. Як протистояти тиску однолітків. 

 Тренінг 10. Підліткові компанії. 

8 клас

Тренінг 3. Стоп булінг. 

 Тренінг 4. Безпека спілкування у мережі Інтернет. 

Далі буде робота психологів, батьків або з окремими людьми з класу, або з окремими частинами колективу.

3. Всі учні повинні зрозуміти, що коли я промовчав – став співучасником. Тому спільно з учнями треба виробити правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

4. Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил. Учні тільки вчаться жити в суспільстві, тому ярлики не треба клеяти.

5.Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

6.Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними. Можливо, варто зробити скриньку довіри, куди анонімно учні могли б класти записки, якщо їм спочатку важко сказати про це в очі вчителю.

7.Що робити далі? Залучати того, кого цькують, до проектів будь-якого характеру, для того, щоб довести всім, що він спроможний бути найкращим і які в нього є позитивні риси, щоб прибрати його занижену самооцінку. А булера теж можна залучити до іншого проекту.

8. Що робити з батьками, які «розбираються» з чужими дітьми

• Є кричущі випадки, коли батьки самі намагаються розбиратися з іншими дітьми, які ображають їхню дитину. Це неприпустимо!
• Не можна говорити дитині: "Я відірву тобі руки, якщо ти ще раз доторкнешся до мого Колі".
• Це не вирішення проблеми! Існують інші методи і їх все частіше застосовують.
• Булінг – колективна проблема, тому її вирішують лише колективно у співпраці всіх сторін.
• Іноді або часто діти, які починають травлю інших дітей, так переносять або вирішують проблеми зі своїх родин.
• Часто діти поводяться агресивно тоді, коли зазнають насильства в родині.
• Або не вони самі, але хтось інший в родині, або в родині інша проблема.
• Тоді, можливо, питання не лише до школи, а до родини і до суспільства.Тому с такими родинами потрібно працювати окремо і дуже осторожно. А якщо виносити проблему булінгу на збори батьків, то робити це як теорію взагалі, бо можуть початися розбірки і взаємні образи.

9.Що робити , коли цькують вчителя

       Ми також повинні говорити про булінг вчителів – коли дитячий колектив починає переслідувати вчителя. Це дуже серйозна проблема.

       Якщо учень учню може дати здачу, то вчитель здачі дати не може. Просто не має права.

         І вчитель в цій ситуації виявляється слабшою стороною. Найчастіше це пов'язане з особистістю вчителя. Коли педагог не має достатньої кваліфікації, або через особливості характеру чи своєї особистості не може стати для дітей авторитетом. Діти швидко розуміють, хто не авторитет.

         Якщо вчитель не авторитет, учні перевертають ситуацію і намагаються самі стати авторитетом для вчителя.

       Тут питання до особистості вчителя, його майстерності, харизми та інших нюансів – в тому числі до підтримки чи непідтримки колег.  Може бути й цькування вчителів вчителями. Негативних варіантів надзвичайно багато.

Найгірше, що ця модель поведінки закарбовується в свідомості дитини саме в шкільний час. Якщо ми її в школі навчимо, що так неправильно, то, можливо, так подолаємо булінг в лікарні, на заводі, і в шкільному колективі серед педагогів. І в суспільстві загалом.

Поради

"Як боротися з булінгом»

1. Упевнися, що ти не є кривдником по відношенню до інших.

2. Заступайся за тих, кого ображають.

3. Якщо ти став жертвою булінгу -  розкажи про це дорослим, яким довіряєш (батькам, вчителю),або повідом про це анонімно.

4. Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись і піди. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий.

5. Якщо побачив, що над кимось знущаються, клич на допомогу, привертай увагу дорослих.

6. Стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.

 7. Є питання - телефонуй на Національну дитячу "гарячу" лінію:        0 800 500 225 або 116 111.

Психологічні ознаки булінгу:

• У дитини мало або взагалі немає друзів.
• Боїться ходити до школи/ брати участь у заходах з однолітками.
• Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.
• Втрачає інтерес до навчання/ починає погано вчитися.
• Приходить додому сумна, зі сльозами.
• Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на погане самопочуття.
• Погано спить.
• Втрачає апетит, стає тривожною, має низьку самооцінку.
• Просить додаткові гроші на кишенькові витрати (щоб відкупитися від агресора).

Фізичні ознаки булінгу:

• Поламані іграшки.
• Образи в соціальних мережах.
• Зламані окуляри.
• Відео знущання над жертвою.

     Булінг ( англ.bully – залякувати,   цькувати, задирати) – агресивна поведінка дітей шкільного віку, яка призводить до цькування іншої дитини з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

В системі цькування вирізняють три сторони: жертви, нападники та свідки.

Види булінгу

1. ВЕРБАЛЬНИЙ (СЛОВЕСНИЙ)

Словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну належність, інвалідність, особливості стилю одягу і т.п.)

2. ФІЗИЧНИЙ БУЛІНГ

Фізичне залякування або боулінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, бійках, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

3. СОЦІАЛЬНИЙ БУЛІНГ

Соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, гри, заняття спортом, трапези за обіднім столом чи громадської діяльності.

4. КІБЕРБУЛІНГ

Полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.

Жертви та булери

Найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний). Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям.

Булерами найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків,але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.

Що робити? Дітям не варто намагатися вирішити ситуацію самотужки, адже з булером не завжди можна порозумітися. Краще звернутися до батьків, вчителів, або старших, яким дитина довіряє. Також варто звернутися до шкільних вчителів та звернути їхню увагу на цю проблему. У найкритичнішій ситуації варто залучити поліцейських і навіть подумати про зміну місця навчання.

 Що робити батькам

• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
•  Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
•  Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
• Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
•  Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

• Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
• Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
• Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. 
• Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
• Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
• Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
• Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
• Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
• Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Алгоритм дій при виявленні булінгу

Повідомлення про булінг.Про те, що у школі відбулося (чи відбувається) цькування може знати чимало осіб, а саме: учні, батьки, вчителі та працівники навчального закладу. Вони зобов’язані розказати про це керівнику навчального закладу чи подати йому письмову заяву

      Розслідування фактів керівником навчального закладу. Отримавши інформацію чи заяву про булінг, керівник навчального закладу має розглянути її та з’ясувати всі обставини. Якщо факт цькування підтвердився, він повинен скликати спеціальну комісію, яка розглядатиме результати розслідування та встановлюватиме факт булінгу

     Створення комісії з розгляду випадків булінгу.До її складу можуть входити вчителі, батьки, соціальний педагог та психолог, батьки ймовірних жертви цькування та булера, дирекція школи тощо. Комісія має детально розглянути наявні факти та визначитись: це був булінг чи одноразовий конфлікт.

      Звернення до уповноважених органів

Розгляд справи у суді.Лише суд може прийняти рішення про стягнення штрафу з булера, його батьків чи осіб, які їх замінюють.

Чому діти стають жертвами булінгу

              Психологи визначають     декілька основних причин:

• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
• Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.